Якщо ви бачите помилки перекладу — напишіть нам, будь ласка, на форум про це.
Метод соціометричних вимірювань
Зміст
1. Опис методики
Соціометрія — соціально-психологічний метод дослідження міжособистісних відносин у малих групах. Він дає змогу виявити переваги, відхилення, взаємні зв'язки, згуртованість і становище кожного члена групи.
Результати допомагають визначити неформальних лідерів, ізольованих учасників і підгрупи. Висновки стосуються конкретної групи, критерію та моменту дослідження.
2. Теоретичні основи
Соціометричний вибір — ставлення одного учасника до іншого в конкретній ситуації. Позитивні й негативні вибори заносять до соціоматриці та подають у соціограмах й індексах. Критерії мають бути зрозумілими, значущими для групи й етично прийнятними.
Метод застосовують у сформованих групах, учасники яких знають одне одного. Необхідна конфіденційність: відповіді не можна використовувати для публічного оцінювання чи стигматизації.
3. Історія створення
Метод розробив Джекоб Леві Морено для вивчення структури малих груп і врегулювання конфліктів. Соціометричні тести, матриці, соціограми та індекси широко використовують у соціальній психології, освіті й організаційних дослідженнях.
4. Процедура проведення
4.1 Етап 1
Визначте мету, межі групи та вид відносин. Учасники мають достатньо добре знати одне одного й брати участь добровільно.
4.2 Етап 2
Сформулюйте соціометричні критерії як конкретні запитання. Вони можуть бути формальними чи неформальними, позитивними чи негативними, діловими чи особистими. Різні критерії аналізують окремо.
4.3 Етап 3
Оберіть непараметричну або параметричну процедуру.
4.3.1 Непараметрична процедура
Учасник може обирати або відхиляти необмежену кількість членів групи. Це дає повну картину, але у великих групах збільшує кількість випадкових виборів.
4.3.2 Параметрична процедура
Кількість виборів обмежують соціометричним обмеженням d. Це стимулює обдумані вибори та полегшує порівняння груп. Імовірність випадкового вибору:
де P(A) — задана ймовірність випадкового вибору, d — обмеження, N — кількість членів групи.
4.4 Етап 4
Підготуйте соціометричну картку з інструкцією, критеріями та місцем для запису учасників у порядку переваги. За потреби використовуйте коди.
4.4.1 Приклад соціометричної картки
| Критерій | 1-й вибір | 2-й вибір | 3-й вибір |
|---|---|---|---|
| З ким ви хотіли б працювати над спільним проєктом? | |||
| З ким ви не хотіли б працювати? |
4.4.2 Обмеження кількості виборів
Обмеження залежить від розміру групи: для 5–7 осіб зазвичай 1–2 вибори, 8–11 — 2–3, 12–16 — 3–4, для більших груп — 4–5. Остаточне значення визначають мета й умови дослідження.
4.5 Етап 5
Дайте всім однакову інструкцію, наголосіть на конфіденційності та самостійному заповненні, поясніть позитивні й негативні критерії.
4.5.1 Варіант інструкції
«Уважно прочитайте кожне запитання. Запишіть членів групи в порядку переваги. Не обирайте себе. Відповіді використовуються лише для дослідження та обробляються конфіденційно».
4.6 Етап 6
Перевірте бланки, закодуйте учасників і перенесіть вибори до соціоматриці. Відсутню відповідь не слід вважати негативним вибором.
5. Обробка результатів
5.1 Соціометрична матриця
У рядках матриці розміщують тих, хто обирає, у стовпцях — тих, кого обирають. Позитивні й негативні вибори позначають різними знаками, діагональ залишають порожньою. Суми рядків показують експансивність, суми стовпців — отримані вибори; взаємні вибори позначають окремо.
5.2 Соціограма
Соціограма графічно відображає матрицю. Стрілки показують напрямок, подвійні стрілки — взаємність. Вона виявляє лідерів, ізольованих учасників, пари, ланцюжки й підгрупи. Дивіться графи виборів і соціограми взаємних виборів.
5.3 Соціометричні індекси
Персональні індекси описують становище й активність учасника: соціометричний статус, емоційну експансивність і коефіцієнт задоволеності. Групові індекси описують середню експансивність, психологічну взаємність, конфліктність і референтність. Їх аналізують разом із матрицею та соціограмою.
Докладніше про соціометричні індекси
6. Інтерпретація результатів
Співвідношення отриманих позитивних і негативних виборів дає змогу умовно виділити популярних, бажаних, прийнятих, знехтуваних і відхилених учасників. Ці категорії відносні й не є сталими характеристиками особистості.
Індивідуальний коефіцієнт задоволеності показує, яка частка позитивних переваг учасника є взаємною:
Значення, близьке до 1, означає взаємність більшості позитивних виборів; 0 — відсутність взаємних позитивних виборів. Ураховуйте розмір групи, обмеження, критерій та участь. Соціометрія не встановлює діагноз і сама по собі не доводить реальний конфлікт.
7. Стимульний матеріал
7.1 Варіанти соціометричних критеріїв
8. Література
- J. L. Moreno. Who Shall Survive?
- Я. Л. Коломінський. Психологія взаємовідносин у малих групах.
- Практичні посібники із соціометрії та психології малих груп.
